Ми не будемо фінансувати спортсменів, котрі готуються до внутрішніх змагань! - Ігор Нагаєв.

Головний тренер національної збірної команди України з веслування на байдарках і каное Ігор Нагаєв розповів пресслужбі ФКУ про підсумки 2022 року і плани на новий сезон.

- Що вдалося, що не вдалося? Чи виконали заплановане і чи задоволені результатами виступів? 

Звісно, результатом задоволений. Незважаючи на війну в Україні та психологічний стан спортсменів, все ж таки вдалося показати непогані результати. Майже у всіх видах, за виключенням деяких звісно. Багато було заплановано на цей рік, починаючи з січня 2022 року, коли мене призначили на посаду головного тренера національної збірної… Та, на жаль, війна перекреслила деякі сподівання…

Найперше, не вдалося провести змагання, щоб об'єктивно відібрати команду серед всіх спортсменів України. Вийшло так, що була можливість формувати збірну лише з тих, хто був за кордоном на той час. Особливо це стосувалось хлопців. Нагадаю, що на початок війни 52 спортсмени збірної країни знаходились на НТЗ в Туреччині. Водночас, це були перші номери збірної, тому великих проблем не виникало.

Щодо цьогорічних результатів, то, звісно, наша група жіночого каное видала свій високий клас: два золота Людмили Лузан та її срібло в двійці з Анастасією Четверіковою на чемпіонаті світу.

Чоловіча байдарка підтвердила свій статус. І хоч цього разу не чемпіонів світу, та все ж призерів... Ми всі розуміємо, що чемпіонат світу 2021 року багато хто називав "втішний чемпіонат світу для тих, хто не потрапив на Олімпійські ігри". Але чемпіонат світу - завжди чемпіонат світу. І коли вже на старті в Галіфаксі були всі найсильніші, «монстри» чоловічої байдарки - німці (олімпійські чемпіони), іспанці (призери Олімпіади в Токіо) - наша четвірка виглядала достойно і результат гарний показали. Хлопці ще раз довели, що вони одні зі світових лідерів. 

Також чоловіча каное-четвірка прогнозовано в призах вже багато років.

Взагалі, у 2022 році для збірної стояло завдання - показати результати в ліцензійній зоні, щоб орієнтуватись, де ми можемо сподіватись на відбір на Олімпіаду-2024. Якщо узагальнити виступ команди на Чемпіонаті світу в Галіфаксі, то ми добре "пройшлись" ліцензійною зоною. Це і каное-двійка Вергелес з Рибачком (6-е місце), і Лузан з Четверіковою (2-е місце) і чоловіча байдарка-четвірка (3-е місце). Також чоловіча байдарка-двійка Кухарик-Трунов, вони теж потрапили в ліцензійну зону (5-те місце).

Не показали результату, якого від них вимагали, тобто бути в ліцензійній зоні в будь-якому класі, жіноча байдарка. І це є проблемою. Вважаю, що так сталося через те, що в нас не було відбору в команду. Такого, щоб відповідав дійсності. Тому в нас поки що є відкриті питання в жіночій байдарці.

На чемпіонаті Європи в Мюнхені, на жаль, команда не мала тих здобутків, яких ми хотіли. Чоловіча байдарка, чоловіче каное - вони не досягли бажаного результату. Можливо, такі виступи пов'язані з нашими переїздами з Канади в Україну, тиждень сидіти в Україні і потім знову вирушати в Європу. Крім того, наприклад, чоловіча байдарка-четвірка орендувала човен, а як відомо, "на чужому коні далеко не заїдеш".

Хоча медалі жіночого каное трохи врятували ситуацію, що склалася на чемпіонаті Європи. Знову гарно виступили Людмила Лузан та Анастасія Четверікова.

Загалом, команда справилась з тією задачею, яку було поставлено на 2022 рік. І керівництво Міністерства молоді та спорту України було задоволено результатами збірної команди з веслування.

- Багато спортсменів нарікали на погану "логістику" переїздів між чемпіонатом світу та чемпіонатом Європи. З чим було пов'язане таке "турне", невже не можна було залишатись в Європі?

На той час насправді не було можливості залишитись в Європі. І це, в першу чергу, пов'язано з коштами. Фінансування спорту було з затримкою, хоча Міністерство молоді та спорту України і докладало максимум зусиль.

Тоді нам дуже багато допомагали і Міжнародна федерація каное, і організатори міжнародних змагань - надавали знижки на акредитації, допомагали з переїздами тощо…

В Галіфаксі ми взагалі перебували за рахунок Федерації каное Канади. Нас розмістили завдяки канадській федерації. Ми отримали візи за сприяння канадської сторони. До речі, деякі команди мали певні проблеми з візами… А українці, дякуючи втручанню сенаторів Канади, до яких по допомогу звернулася канадська федерація, отримали ці візи. Допомогло також українське консульство в Канаді. До цього всього долучилась і наша Федерація каное України. Ігор Слівінський та Андрій Маслюк, які спілкувались з тренерами і керівництвом канадської федерації,… і вони сильно посприяли не лише з візами. Ми дуже вдячні канадським партнерам за підтримку і дуже тепле відношення до українців.

Після Канади ми хотіли залишитись в Європі, та все ж потрібних коштів на той час не мали. Саме тому простіше було повернутись в Україну. Звісно ж, проблема переїздів, та ми змушені були діяти саме так. Логістика непроста і вона достатньо вплинула на результат наших виступів на чемпіонаті Європи.

- Чи психологічний стан вплинув на результати виступів протягом сезону?

Звісно. Дуже нервова ситуація відразу ще в Туреччині, - в кожного спортсмена були просто "оголені" нерви. Ми сидимо в Туреччині, потім в Румунії… рідні вдома, їх бомблять, йдуть наступи.. і ми не знаємо чи взагалі повернемось до нашої держави.

Коли почалась воєнна агресія проти України, майже всі хлопці підійшли і сказали, що вони хочуть повернутись додому… і дівчата також так хотіли. Проте, за вказівкою міністра спорту Вадима Гутцайта ми залишились за кордоном.

Було видно, що спортсмени хвилюються, переживають і всі такі "заведені", нервові. Вони трималися, але часом запалювались, мов сірник. Дійсно була напружена ситуація… Коли почалась війна, ми тиждень майже не спали взагалі… переживали дуже сильно і це все певною мірою могло вплинути на результат…

- «Факапи» головного тренера, з погляду спортсменів. Ситуація в Познані - багато хто використав цю ситуацію для галасу…

Нагадаю хронологію, щоб було зрозуміло: ще в п'ятницю, 27 травня, мені подзвонили з Румунії і повідомили, що я обов'язково в понеділок 30-го маю бути в Снагові для вирішення питання подальшого перебування в Румунії. Так от, з Познані до Румунії понад 1700 км, то ж мені треба було виїхати заздалегідь, принаймні в суботу зранку. Тренери знали, що мене не буде. Не хотів повідомляти це спортсменам, щоб зайвий раз не відволікати їх від налаштування на гонку, тому попередив тренера… Хоч я і був постійно на зв'язку з тренерами, організаторами змагань і з федерацією…

- Що ж все таки з Румунією? Чому не залишились там?

Як виявилось, нас би там ніхто не тримав безкоштовно до грудня. Я спортсменам і тренерам розповідав це: коли приїхав у Снагов, стало питання, що ми вже три місяці в їх країні і треба отримувати дозвіл на тимчасовий прихисток. По приїзді в Румунію ми не отримували такого дозволу. В Туреччині ми були за державні кошти. А в Румунії ми знаходились вже за рахунок національної бази з веслування в Снагові. Тож ми перебували там дякуючи румунським партнерам та Міжнародній федерації каное і особливо президенту Томасу Конєцко.

Та гроші мають здатність закінчуватися і керівництво бази повідомило, що вже не має можливості утримувати нашу команду безкоштовно. Нам запропонували отримати фінансову допомогу від місцевої федерації чи клубу. Та для цього "спортсмени повинні написати заяву на вступ до румунського клубу і тоді клуб зможе фінансувати". Я доповів про це керівництву. Відповідь міністерства була однозначною: спортсмени отримують зарплату за контрактом, який не дозволяє укладання інших договорів з іншими клубами. До речі, зарплатню отримували всі без виключення в повному обсязі і протягом всього періоду перебування за кордоном. То які ж ми біженці?

Тому нам сказали повернутись в Україну. Тим більше, в той час вже русаків відігнали від Києва і ЗСУ почали контрнаступальні дії. В країні стало набагато спокійніше. І керівництвом Мінмолодьспорту було прийнято рішення про повернення команди додому.

Ми насправді планували зі спортсменами, що після двох етапів Кубка світу повертаємось в Румунію і готуємось в Снагові. Потім отримуємо візи в Канаду, їдемо на чемпіонат світу, повертаємось в Європу, змагаємось на чемпіонаті Європи в Мюнхені і аж потім, якщо все буде добре, повертаємось в Україну. І звістка про повернення додому стала несподіванкою для багатьох спортсменів… і для мене також.

- Ситуація в Мюнхені з Людмилою Бабак набула широкого розголосу в медіа. Чому її кинули?

… Ну, це вона каже, що її кинули. Тому що насправді було так. Через погодні умови організатори змагань перенесли заїзди на 5000м, де повинна була стартувати Бабак. А у нас вже на той час були закуплені квитки на всю команду на післяобідній авіарейс Мюнхен-Варшава в неділю. У Людмили був вибір: або не стартувати взагалі і поїхати в Португалію (вона не їхала зі всіма в Україну), або залишитись в Мюнхені і змагатись на довгій дистанції. Звісно, її перебування все було оплачене до понеділка, тож проблем не повинно було бути…

Я її попередив, що ми виїжджаємо, однак вона не буде наодинці. З нею залишався Дмитро Пазухін (тренер з окупованого Херсону, який продовжив перебування в Європі разом з кількома херсонськими спортсменам), а також віце-президент ФКУ В'ячеслав Ніколаєв та адміністратор команди Валерій Моргун. Тож її коментар – як мінімум неправда. Тому, що на старт її виводив Пазухін, який, до речі, писав доповідну, як все відбувалось. По закінченні заїзду В'ячеслав Ніколаєв приносив їй форму на нагородження. Тому, чия вина і в чому, і хто її залишив напризволяще, незрозуміло.

- Головні плани на 2023 рік

Плани в нас, як в Залужного: треба все відвоювати і все зробити належним чином - ліцензій треба взяти по-максимуму. 

Вже з початку року запланована централізована підготовка практично для всіх спортсменів національної збірної команди. Розпочнеться серія зборів з НТЗ в Сянках – ЗФП, лижі, тренажери, штанга, тощо. Далі частина елітної групи полетить в Туреччину, інша частина в Португалію.

Жіноча байдарка, всі без виключення, будуть тренуватись в Україні. На жаль, дівчата не входять в елітну групу, тож фінансування на них за кордоном під час воєнного стану не передбачено. І я вважаю, що після весняного відбору команди достатньо буде трьох місяців для підготовки до чемпіонату.

До речі, на збори викликаються в першу чергу спортсмени, котрі відповідають певним вимогам: і показали результати, і є претендентами на завоюванням ліцензій.

Сьогодні держава ставить чітке завдання: потрібні ліцензії на Олімпійські ігри 2024. І їх треба завойовувати вже цьогоріч на чемпіонаті світу в Дуйсбурзі. Тож Міністерство першочергово фінансує елітну групу.

В нас є багато хороших спортсменів, які хотіли б потрапити в елітну групу, та за своїми результатами поки не «дотягують». Якщо спортсмен високої думки про себе і свої здобутки, то нехай заявляє свої амбіції - на якій дистанції буде претендувати виступати на чемпіонаті світу чи Європи. Мова не йде про національні чемпіонати, оскільки державні кошти найперше будуть витрачатись на людей, які готові показувати і показують пристойний результат на міжнародних стартах. 

Ми не будемо фінансувати спортсменів, які готуються до внутрішнього відбору.

- Про систему відбору

Вже найближчим часом, після затвердження Мінмолодьспортом буде оприлюднена Система відбору, котра була розроблена разом з Федерацією каное України. Ця система однакова для всіх, незважаючи на те, чи ти чемпіон світу чи призер Олімпійських ігор. Перший відбір пройде на змаганнях в Умані наприкінці квітня. Система створена під етапи Кубка світу, Європейські ігри та ліцензійний чемпіонат світу. Ми діятимемо прозоро, без підкилимних моментів, – виграв – їдеш, не виграв – готуйся далі.

Перший етап Кубка світу в Сегеді ми пропускаємо, оскільки треба готувати і комплектувати командні човни. Найперше нам потрібно шукати варіанти для каное-двійки з Людмилою Лузан, оскільки Анастасія Четверікова (тепер вже Анастасія Рибачок) готується стати мамою, тож цей сезон вона пропустить. А нам необхідно брати олімпійську ліцензію в цьому виді - ми є одними з лідерів у світі.

Що стосується підготовки до Європейських ігор, то будемо дивитись команду на етапі Кубка світу в Познані. Ще не вирішено де будемо тренуватись, але хотілось би залишитись за кордоном, щоб не повторити виклики з нашою логістикою чемпіонату Європи в Мюнхені.

Після Європейських ігор наприкінці червня повертаємось в Україну і в нас залишається 8 тижнів підготовки до чемпіонату світу, що пройде 23-27 серпня в Дуйсбурзі.

Сезон завершиться чемпіонатом України, який заплановано на початок вересня в м.Умані. І, до речі, всі збірники візьмуть участь в цих змаганнях, тому що це все-таки чемпіонат НАШОЇ КРАЇНИ.